JК
Имиджмейкер из Москвы :: Джангіров Дмитро
Страница: 146 из 223Асистент відкашлявся і розгорнув свою наступну роботу:
– Мое ноу-хау – плакат «Ильич в Горках»!
Іміджмейкер, кинувши погляд на ватман, кинув:
– Прекрасно!
Але за хвильку, поглянувши уважніше, усвідомив побачене і вигукнув:
– Стоп! Ты что, с ума сошел? Артурчик з несподіваною рішучістю спробував відстояти свій витвір:
– Почему? Никита Ильич катается на американских горках! Очень современненько и должно привлечь продвинутую левую молодежь…
Нестор Євграфович, що вже вирушив у бік дверей, зупинився і лаконічно та суворо вигукнув:
– Артур, сосредоточься! Молодежь бывает либо левая, либо продвинутая! Если тебе так уж хочется аттракцион… – на хвильку замислившись, він продовжив: – подготовь плакат «Точно в цель» – Симорозенко в тире выбивает десять пинзеныков из десяти. Обличчя асистента розтягнула усмішка:
– Гениально! Я в нашем пролетарском цикле новый стишок, как будто под этот плакат, написал.
І помічник виразно, з інтонацією, продекламував свій новий твір:
«Встань, обездоленный народ,
На выборы, как в б ой!
Наш лозунг прост: «Долой господ!»
«Пинзеныков – долой!»
Никита вклады нам вернет!
Он Маркса смог постичь!!
Тебе свой голос отдаем,
Любимый наш Ильич!»
Щойно Артурчик дочитав свій пафосний вірш – знову задзвонив телефон.
– Киевский офис профессора Боженко… Хвилиначку, пан Богдан! – сказав він у слухавку. Знову нишком пирснувши сміхом, асистент голосно – щоб було чутно в телефоні – повідомив шефові офіційним тоном:
– Наш второй неизвестный сообщает, что «В Киеве тепла и солнечна пагода».
– Мое ноу-хау – плакат «Ильич в Горках»!
Іміджмейкер, кинувши погляд на ватман, кинув:
– Прекрасно!
Але за хвильку, поглянувши уважніше, усвідомив побачене і вигукнув:
– Стоп! Ты что, с ума сошел? Артурчик з несподіваною рішучістю спробував відстояти свій витвір:
– Почему? Никита Ильич катается на американских горках! Очень современненько и должно привлечь продвинутую левую молодежь…
Нестор Євграфович, що вже вирушив у бік дверей, зупинився і лаконічно та суворо вигукнув:
– Артур, сосредоточься! Молодежь бывает либо левая, либо продвинутая! Если тебе так уж хочется аттракцион… – на хвильку замислившись, він продовжив: – подготовь плакат «Точно в цель» – Симорозенко в тире выбивает десять пинзеныков из десяти. Обличчя асистента розтягнула усмішка:
– Гениально! Я в нашем пролетарском цикле новый стишок, как будто под этот плакат, написал.
І помічник виразно, з інтонацією, продекламував свій новий твір:
«Встань, обездоленный народ,
На выборы, как в б ой!
Наш лозунг прост: «Долой господ!»
«Пинзеныков – долой!»
Никита вклады нам вернет!
Он Маркса смог постичь!!
Тебе свой голос отдаем,
Любимый наш Ильич!»
Щойно Артурчик дочитав свій пафосний вірш – знову задзвонив телефон.
– Киевский офис профессора Боженко… Хвилиначку, пан Богдан! – сказав він у слухавку. Знову нишком пирснувши сміхом, асистент голосно – щоб було чутно в телефоні – повідомив шефові офіційним тоном:
– Наш второй неизвестный сообщает, что «В Киеве тепла и солнечна пагода».