Страница:
41 из 223
Симорозенко тяжко зітхнув, дістав із внутрішньої кишені портмоне зі старим потертим партквитком та двосантиметровою колодою новеньких стодоларових купюр. Зітхнувши, він мовчки відрахував потрібну суму і простягнув іміджмейкеру. Нестор Євграфович, не перераховуючи, недбалим жестом жбурнув валюту у шухляду стола.
– Ну, а остальное – по ходу кампании, – заспокійливо промовив професор іміджмейкерства.
Симорозенко зиркнув на годинник і рвучко підвівся з крісла:
– Виноват, спешу на заседание районной партячейки!
Іміджмейкер провів гостя до дверей. Вже на порозі Симорозенко спробував бадьоро попрощатися:
_Ну что, наши цели ясны, задачи определены, с завтрашнего дня – за работу, господин профессор!
Нестор Євграфович міцно потиснув правицю лівого кандидата і довірливо попросив:
– Дорогой Никита Ильич, в дальнейшем называйте меня, пожалуйста, «товарищ профессор». Именно так обращался ко мне товарищ Зюганов…
Глибоко вражений, Симорозенко пошепки перепитав:
– Геннадий Андреевич?! Іміджмейкер недбало кивнув:
– Да, когда в 2000-м направлял меня помогать коммунистам Молдавии. Ну, результат, я думаю, вам известен… Вот следы бессильной злобы великорумынских шовинистов… – жестом показуючи на табличку з мітками від куль, сказав він.
|< Пред. 39 40 41 42 43 След. >|