Кодло   ::   Соколян Марина

За якусь мить урочистість моменту була порушена звуком падіння і чиїмосьображеним зойком.

— Я ж сказав обережно! — гримнув професор.

Як вдалося мені розгледіти, прохід був перегороджений низьким, але широким поріжком чудернацької форми. Схоже, це була кришка від труни, про яку йшлося напередодні. Слід було обережно переступити цей хитрий поріжок і пройти вглиб приміщення, де, судячи з шуму дихання і збудженого перешіптування, вже зібралися всі решта учасників церемонії. Темно було, хоч в око стрель, лише кволі місячні промені навпомацки пробирались крізь причинені фіранки.

І тоді зазвучав Голос. Відразу ж змовкли перешіптування, всі, схоже, затримали подих, вслухаючись в слова, потужність звучання яких змушувала подумати про величезні стерео динаміки.

Не вірте тому, хто каже, що знання — це світло.

Не вірте тому, хто стверджує, що бачив це світло.

Не вірте тому, хто обіцяє відкрити вам істину.

Пошук правди дійсно є блуканням в пітьмі.

Але втаємничений не шукає світла.

Втаємничений вчиться бачити в темряві.

Не вірте тому, хто каже що правда вказує путь.

Не вірте тому, хто стверджує, що знайшов цей шлях.

Не вірте тому, хто обіцяє показати вам дорогу.

Пошук єдиновірного шляху приречений на помилку.

Але втаємничений не шукає належного шляху.

Втаємничений вчиться іти бездоріжжям.

Не вірте тому, хто вірить.

Не вірте тому, хто вважає, що вірить.

Не вірте тому, хто схиляє вас до віри.