JК
Меч Арея :: Билык Иван Иванович
Страница: 462 из 587Бiля неї лежав, одкидавши руки, Горват-Гернот. Вона приклала вухо йому до грудей. Брат ще дихав, i серце билося в грудях.
Княгиня пiднесла йому запалений смолоскип до розплющених очей. В очах була зненависть i бiль. Вона заходилася повiльно засмолювати йому киплячою смолою й очi, й рот, i нiс. Горват судомивсь i пручався, та незабаром утих. Княгиня встала, повернулася до святкових столiв i заходилась освiтлювати трупи смолоскипом, який трiщав i порскав жагучими краплями. Знайшовши свого старшого брата, вона заварила й йому вуста. Але Гано-Гунтер i не ворухнувся. Вiн був мертвий.
— Гатиле! Дивися! –пролунало в неї. за спиною. –Глянь, як жона твоя мучить своїх братiв!
То був Тодорiк Бернський. На його поклик прибiг Великий князь i ще кiлька вiльних од бою можiв.
— То є демон! –кричав Тодорiк. –Перевiтниця! Вона згубилiа стiлькох витязiв, щоб упитися їхньою кров'ю!
— Перевiтниця!.. –залунало зусiбiч.
Тодорiк пiдiйшов до Гримiльди, яка й досi стояла навколiшки над своїм старшим братом, й одним махом розтяв її навпiл.
Гатило раптом замахнувся мечем, та рука його так i впала додолу. Тодорiк проказав:
— Аби-с убив тую перевiтницю зразу, живi були б усi отi можi…
Великiй князь київський, упустивши меча, згорбився й повiльнiм хитким кроком подався через двiр до хорому. В усьому дворi була моторошна тиша –й у дворi, й у воїнськiй, де добили останнього новолунга.
Княгиня пiднесла йому запалений смолоскип до розплющених очей. В очах була зненависть i бiль. Вона заходилася повiльно засмолювати йому киплячою смолою й очi, й рот, i нiс. Горват судомивсь i пручався, та незабаром утих. Княгиня встала, повернулася до святкових столiв i заходилась освiтлювати трупи смолоскипом, який трiщав i порскав жагучими краплями. Знайшовши свого старшого брата, вона заварила й йому вуста. Але Гано-Гунтер i не ворухнувся. Вiн був мертвий.
— Гатиле! Дивися! –пролунало в неї. за спиною. –Глянь, як жона твоя мучить своїх братiв!
То був Тодорiк Бернський. На його поклик прибiг Великий князь i ще кiлька вiльних од бою можiв.
— То є демон! –кричав Тодорiк. –Перевiтниця! Вона згубилiа стiлькох витязiв, щоб упитися їхньою кров'ю!
— Перевiтниця!.. –залунало зусiбiч.
Тодорiк пiдiйшов до Гримiльди, яка й досi стояла навколiшки над своїм старшим братом, й одним махом розтяв її навпiл.
Гатило раптом замахнувся мечем, та рука його так i впала додолу. Тодорiк проказав:
— Аби-с убив тую перевiтницю зразу, живi були б усi отi можi…
Великiй князь київський, упустивши меча, згорбився й повiльнiм хитким кроком подався через двiр до хорому. В усьому дворi була моторошна тиша –й у дворi, й у воїнськiй, де добили останнього новолунга.