Меч Арея   ::   Билык Иван Иванович

Те вже цитоване речення про богiв скiфських належить читати так: «Скiфською мовою Гестiя зветься Табiтi, Зевс (i, як на мене, цiлком правильно) –Прадiдiвським». Просто перекладачi механiчно сприйняли грецьке слово за не грецьке й не стали його перекладати.

За цим принципом утворювалися всi давньогрецькi присвiйнi прикметники: Nilos (Нiл) – Nilaios, Niloos (Нiльський). koitos (постiль) – koitaios, koitoos (постiльний), filos (друг) – filaios, filoos (дружнiй). pappos (дiд, прадiд, пращур) – pappaios, pappoos (дiдiвський, прадiдiвський, установлений пращурами).

Поступово стає зрозумiлiшим, хто були отi скiфи та по-якому вони розмовляли. Й хто були гуни, яких давнi й пiзнiшi iсторики називали теж скiфами. Мимоволi хочеться ще раз нагадати слова вiзантiйського iмператора Костянтина Багрянородного про народ, який сам себе величав русами, хоча iншi народи продовжували вперто називати його скiфами та гунами.

Й на згадку само собою спадає, що сучаснi монголи не вiдмовляються нi вiд Чiнгiсхана, нi вiд Батия, нi вiд того, що колись призвело до розпаду могутньої Київської держави. Монголи були, й слiв iз пiснi не викинеш. Нiхто нiяких полiтичних конструкцiй не будує на вироках давноминулих часiв. Монголи не претендують на землi, якi на певний час були потрапили в залежнiсть до їхнiх пращурiв, так само як греки не збираються вимагати назад Константинополя, який п'ять сторiч тому став турецьким мiстом Стамбулом.