JК
Варфоломиэва нич :: Гримич Марина
Страница: 123 из 198Цікаво, до речі, а що дядечко Ґіві носить замість сімейних трусів?
Це саме питання, здається, дуже схвилювало самого дядечка Ґіві. Бо він теж дуже прискіпливо дивився на свою кохану:
– Дарагая, при чем здэсь симэйные трусы? Если ты против их, зачэм ты мнэ ых дарышь?
– Ґівічок, справа не в трусах, а в принципі! Я його народила і виховала не для обивательства!
– Ага! – не на жарт образився дядечко Ґіві. – Значит, я абивател!
– Ні, ти мене неправильно зрозумів… – зам'ялася жінка.
– Я всё правилна зразумэл.
– Ну добре, я погарячкувала! Беру свої слова назад! Але дядечко Ґіві ходив по кімнаті навколо столу й обурено
говорив грузинською мовою.
Ідея Іванівна стала покірною-препокірною. Це дало повий поштовх Павлові Івановичу.
– Я ненавиджу цю брудну справу – політику! Я ненавиджу брехати, обманювати, зраджувати. Я хочу бути, як ви. Кожен з вас має свою справу, має спокійну совість, має незаплямовану честь. На що ви мене штовхаєте?
– А ти будеш чесним політиком… – непевно сказав Варфоломійович.
– Такого не буває. Не-бу-ва-є! Тобто, звичайно, буває… Але такі політики неживучі. Вони не можуть вижити, бо грають не за правилами…
Знову запала мовчанка. Аудиторія, очевидно, не була готова до дискусії на цю тему. Адже це, по суті, важлива філософська і моральна тема. Людям не притаманне бажання розмірковувати про такі речі.
Це саме питання, здається, дуже схвилювало самого дядечка Ґіві. Бо він теж дуже прискіпливо дивився на свою кохану:
– Дарагая, при чем здэсь симэйные трусы? Если ты против их, зачэм ты мнэ ых дарышь?
– Ґівічок, справа не в трусах, а в принципі! Я його народила і виховала не для обивательства!
– Ага! – не на жарт образився дядечко Ґіві. – Значит, я абивател!
– Ні, ти мене неправильно зрозумів… – зам'ялася жінка.
– Я всё правилна зразумэл.
– Ну добре, я погарячкувала! Беру свої слова назад! Але дядечко Ґіві ходив по кімнаті навколо столу й обурено
говорив грузинською мовою.
Ідея Іванівна стала покірною-препокірною. Це дало повий поштовх Павлові Івановичу.
– Я ненавиджу цю брудну справу – політику! Я ненавиджу брехати, обманювати, зраджувати. Я хочу бути, як ви. Кожен з вас має свою справу, має спокійну совість, має незаплямовану честь. На що ви мене штовхаєте?
– А ти будеш чесним політиком… – непевно сказав Варфоломійович.
– Такого не буває. Не-бу-ва-є! Тобто, звичайно, буває… Але такі політики неживучі. Вони не можуть вижити, бо грають не за правилами…
Знову запала мовчанка. Аудиторія, очевидно, не була готова до дискусії на цю тему. Адже це, по суті, важлива філософська і моральна тема. Людям не притаманне бажання розмірковувати про такі речі.