Все ясно   ::   Фоер Джонатан Сафран

Моя пра— пра-пра-пра-прабабуся підростала, нічого, звісно ж, не пам'ятаючи. Ніхто нічого їй не розповідав. Янкель придумав історію про ранню смерть її матері - безболісну кончину при пологах — і відповідав на численні питання малої так, щоби завдавати їй якомога менше болю. Це ж її мама дала їй ці красиві великі вушка. Це ж успадкованим від матері почуттям гумору так захоплювалися в ній усі хлопці довкола. Він розповідав Брід про літні подорожі, в які пускалися колись він і його дружина (про скалку, яка забилася в колесо її велосипеда у Венеції, про її портрет, який він намалював червоним олівцем біля високого фонтана в Парижі), показував малій любовні листи, які вони посилали одне одному (ті, котрі були від матері Брід, він сам писав перед тим лівою рукою), і вкладав дівчинку спати різноманітними історіями про їхнє давнє кохання.

То була любов з першого погляду, Янкель?

Я закохався у твою маму ще до того, як побачив її — лиш почув її запах!

Розкажи мені ще раз, як вона виглядала.

Отак, як ти. Красива, з різними, як і в тебе, очима. Одне було блакитне, а інше — каре, в тебе такі самі. У неї були твої міцні вилиці і твоя м'яка шкіра.

А яку книжку вона найбільше любила?

Книгу Буття, звісно ж.

Вона вірила в Бога?

Про це вона б мені ніколи не сказала.

А в неї були довгі пальці?

Отакої— от довжини.

А ноги?

Аж отакі.

Розкажи мені, як вона дмухала на твоє обличчя, перш ніж поцілувати.

Саме так і було.