Зачарована Десна   ::   Довженко Олександр Петрович

Страница: 15 из 65

Пiрат прокинувся i гавкнув спросоння: "А хто там менi бiгає по двору?" Вслiд затим зловiсно рипнули дверi, i на порозi темної комори появилася баба:

 - Чого ти ревеш, бодай тобi кiстка в горло?! Щоб ти кричав i не переставав! - I зразу до матерi божої в небо: - Мати божа, цариця небесна! Як не дає вiн менi покою, не дай йому нi на тому свiтi, на нi сьому!.. - Потiм уздрiла в небесах голубiв над хатою та до голубiв: - Голубоньки мої, святi заступники! Та щоб же не бачив вiн вашого пiр'ячка святого i не чув вашого туркоту небесного! Щоб не вийшло з нього нi кравця, нi шевця, нi плотника, нi молотника...

 Далi баба почала творити про мене пiсню, виспiвуючи її, як колядку:

 Та нi орача в полi-i-i, нi косарика в лузi,

 Не дай бо-оже.

 Та нi косарика в лузi, нi купця в дорозi,

 Ой нi купця в дорозi, нi рибалочки в морi.

 Потiм, коли голуби посiдали на стрiху, вона знов перейшла на урочисту прозу:

 - Покарайте його, святi голубоньки, i ти, мати божа, такою роботою, щоб не знав вiн нi сну, нi вiдпочинку, i пошлiть йому, благаю вас, такого начальника...

 Докладної характеристики майбутнього начальник я вже не чув. Менi було не до начальства. Рятуватись треба, поки не пiзно. Залiз я хутко в старий човен, що стояв у клунi в засторонку, i почав думати, що менi робити для поновлення святостi.

 От тодi-то вперше в життi i вирiшив я творити добрi дiла. "Не буду,- думаю,- їсти скоромного цiлий тиждень! Носитиму дiдовi воду на погребню, скiльки вiн схоче, i почну ходити до церкви".

|< Пред. 13 14 15 16 17 След. >|

Java книги

Контакты: [email protected]