Зачарована Десна   ::   Довженко Олександр Петрович

Вся парахвiя на стрiхах, а в хатах соми плавають.

 - Христос воскрес, мокрогузи! - весело гукнув мiй батько, коли човен, пропливши поверх тину в двiр, стукнувся носом пiд стрiху.

 - А, ну його к лихiй годинi,- обiзвався з стрiхи немолодий вже чоловiк Лев Кияниця i подав батьковi чарку.-Воiстину воскрес. Рятуй, Петре, та хоч не смiйся. Скоро он хату понесе. О, вже ворушиться!

 - Ой пробi! Рятуйте! Про-о-обочку! - закричали баби.

 - "Воскресенiя день просвiтимось, людiє! Паска господня, паска од смертi до жизнi i од землi к небесi..."

 - Рятуйте! Топимось...

 Скоро з-за хати виплив невеличкий човник, а в човнику й спiвцi - отець Кирило, дяк Яким i керманич за веслом - паламар Лука. Духовнi особи плавали давно помiж хатами i святили паски, пiдтримуючи морально-релiгiйний рiвень парафiї.

 - Давайте сюди, батюшко! Дiти паски плачуть.

 - Потерпiть, православнi! - гукав отець Кирило.- Преблагий создатель посилає нам знаменiє в водах своїх яко благое предвозвестiє урожаю злаков i трав... Куди правиш, iроде! До стрiхи, до стрiхи прав. Ой упаду!

 Паламар Лука причалював отакечки до стрiхи. Служителi культу кропили паски й крашанки весняною святою водою i так потроху нахваталися на холодi по чарцi, що вже й забули якої спiвати.

 - Тут, батюшко, не "воскресенiя день", а "вниз по матушцi" заспiвати б слiд,пожартував наш батько, смiючись.

 - Чого смiєшся! - розсердився отець Кирило. Вiн не любив мого батька за красу i нешанобливу вдачу.