Байки Харкивськи   ::   Сковорода Григорій Савович

Орел і Черепаха

На похилiм до води дубi сидiв Орел, а поблизу Черепаха своїй братi проповiдувала таке:

— Пропадай воно, оте лiтання! Покiйна наша прабаба, дай Боже їй царство небесне, навiки згинула, як видно з переказiв [13] , за те, що почала цi гиблої науки вчитися в Орла. Сам сатана таке вигадав!..

— Слухайно, дурепо! — обiрвав її проповiдь Орел. — Не тому загинула премудра твоя прабаба, що лiтала, а тому, що взялася за неналежну їй справу. Лiтання нiколи не гiрше повзання.

С и л а.

Марнославство i прагнення насолод багатьох потягло у протиприродний стан. Це тим шкiдливiше для них буває, чим вищий стан. І зовсiм небагатьох мати зродила, примiром, до фiлософiї та янгольського життя.



Байка 14. Сова і Дрізд

Тiльки забачили Сову пташки, як почали її наввипередки клювати.

— I не злить вас, панi, — спитав Дроздик, — що на вас, безневинну, нападають? Чи не дивно вам це?

— Анiтрохи,— вiдповiла та.— Вони й помiж себе завжди роблять, те саме. А щодо озлостi, то я й через те не маю, що хоч мене сороки й ворони з граками клюють, та Орел з Пугачем не чiпають, при тому й афiнськi громадяни мають мене в пошанi [14] .

С и л а.

Лiпше з одним розумним та добрим душею жити в любовi та шанi, анiж з тисячею дурнiв.



Байка 15. Змія і Буфон

У час, коли Змiя скинула линовище, її побачила Жаба.

— Бог з вами, пані! — гукнула здивовано.— Вiдмолодiли! Що за причина? Прошу сказати...

— Я вам залюбки можу порадити,— каже Змiя.— Ходiть за мною.

I повела Жабу до тiй щiлини, крiзь яку вона нещодавно ледве продерлася, скинувши з себе стару шкiру.

— Ну ось, панi Жабо, прошу пролiзти крiзь цей вузький прохiд.