Байки Харкивськи   ::   Сковорода Григорій Савович

З рiзними природними нахилами i життєвий шлях рiзний.

Одначе всiм їм один кiнець — чеснiсть, мир i любов.



Байка 7. Орел і Сорока

Сорока Орловi мовила:

— Скажи менi, як тобi не набридне безперервно вихором крутитися на просторих небесних висотах — чи вгору, чи вниз, наче хиляєшся гвинтовими сходами?..

— Я нiзащо б на землю не спустився,— вiдповiв Орел, — коли б плотськi потреби не приневолювали мене до того.

— А я нiзащо б не вiдлiтала з мiста, — сказала Сорока, — коли б Орлом була.

— Я теж так робив би, — мовив Орел, — коли б лише був Сорокою.

С и л а.

Хто народжений до того, щоб бавитися вiчнiстю, тому приємнiше жити в полях, гаях i садах, анiж у мiстах.



Байка 8. Голова і Тулуб

— Як би ти жила, — спитав Тулуб Голову, — коли б з мене не витягувала для себе сокiв життя?

— Достеменно, — вiдповiла Голова, — але в нагороду тобi моє око як свiтло, а я допомагаю порадою.

С и л а.

Народ повинен володарям своїм служити i годувати їх.



Байка 9. Мурашка і Свиня

Свиня з Мурашкою сперечалися, хто з них багатший. А Вiл був свiдком i побiчним суддею.

— Чи ж багато у тебе хлiбного зерна? — спитала з гордовитою посмiшкою Свиня. — Ану-бо, з'яви, шановна панi...

— В мене повнiсiнька жменя найчистiшого зерна.

Як тiльки сказала це Мурашка, зареготали раптом щосили Свиня та Вiл.

— Хай буде нам за суддю пан Вiл, — проказала Свиня.