Прометей закутий   ::   Есхіл

На трикутну землю виведе

Тебе він в гирло нільське, де тобі, Іо,

Й синам твоїм побудувати висілок

815]

Дано далекий. Що ж для тебе в мові цій

Незрозуміле, темне, то про все мене

Перепитай і знатимеш докладно все,-

Дозвілля в мене більше, ніж хотів би я.

ХОР

Як далі ще розповідати маєш їй,

820]

Щось проминувши, про гіркий блукання шлях,

То говори, - а все сказав, то вияви

До нас ти ласку - пригадай, що просимо.

ПРОМЕТЕЙ

Про шлях мандрівний чула до кінця вона.

Але щоб знала, що не марно слухала,

825. Скажу їй, що раніше перетерпіла,-

Хай доказом це буде на слова мої.

Тож оповідань промину багато я

І до останніх перейду блукань твоїх.

Коли прийшла ти до землі Молоської,

830]

Додони недалеко крутогорої,

Де храм пророчий Зевса Феспротійського,

Там - диво невимовне! - віщим шелестом

Дуби пророчі мовили без загадок,

Що ти дружина славна будеш Зевсові.

835]

Чи ще й тепер ця мова не лестить тебе?

Відтіль, безумством жалена, помчала ти

Шляхом приморським до затоки Рейської

І знов верталась гонами шаленими.

В часи прийдешні - знай це - Іонійською

840]

Оту морську затоку називатимуть

На спогад людям про твою блуденну путь.

Тобі ознака буде це, що розум мій

Далеко більше бачить, ніж одкрито всім.