Прометей закутий   ::   Есхіл

ІО

Ой леле, ой леле…

Запалало в мені божевілля знов,

Безжального овода гостре жало

880]

Пече без вогню!

І жахається серце, і груди рве,

І обертом очі кружляють мені,

Кудись пориває безумний шал,

І язик мій у спраглих німіє устах,-

885]

Каламутним годі здолати словам

Божевілля навальну хвилю.

(Охоплена божевіллям, Іо втікає).



Стасим третій

Хор

Строфа

Мудрий, о мудрий був той,

В думці хто мав перший, а потім уголос

Нам провістив, що належить

890]

3 рівними шлюб нам брати, далеко-бо

Краще це, ніж, бувши голотою,

Прагнути шлюбу з тією, що в розкошах

Мліє, своїм пишаючись родом.

Антистрофа

Мойри, о мойри, хай з нас

895]

Жодну вам трьом не випадав ніколи

Зріти на Зевсовім ложі!

Хай із небес нам мужа не-відати!

Горне жах нас, немужелюбною

Зрячи дівочість Іо, в гірких блуканнях

900]

Пещену Гери карою злою!



Епод

Ми рівного яе боїмося шлюбу -

Коли б лише любов богів могутніх

Нас не нагляділа ненатлим оком?

Борня то незборенна, невихідна путь.

905]

Що буде а нами? Як нам і куди

Від Зевса, від жаги його тікати?



Ексод

ПРОМЕТЕЙ

Хоч Зевс і гордий серцем - злагіднішає,

До шлюбу він такого-бо ладнається,

Який його із трону скине й царської

910]

Позбавить влади. Отоді-то батькове

Кляття справдиться, що наклав на кривдника,

З престолу Крон упавши стародавнього.

А як з біди такої Зевсу вимкнути -

З богів нікому не добрати способу.