Сад божественних писень   ::   Сковорода Григорій Савович

Придивись в нутро тобі: друга знайдеш у co6i,

Стрінеш там ти іншу волю,

Стрінеш в злій блаженну долю:

У тюрмі твоїй там світ, в болоті твоїм - цвіт.

Правду Августин [286] трима: аду [287] не було й нема,

Пекло - воля твоя клята,

Воля наша - пічка ада,

Заріж волю ту, тьму - i нi пекла, ані мук.

Воле! О неситий ад! Трута ти, а всі - то ядь.

Пашею ти позіхаеш

I підряд ycix ковтаєш;

Убий душу ту, брат, так побореш весь ад.

Боже! Вислів ти живий! Хто без тебе не смутний?

Радість i життя єдині,

Рай, солодкість самі нині!

Вбий ти волю злу в нас, володіє хай твій глас!

Дайнам дар оцей, засів! Славимо царя царів!

Всесвіт весь співа про тебе,

Створений законом неба, -

Що потрібне - легке, непотрібне ж- важке! [288] .



Пісня 29-та

Укінець такого: «Повели 6ypi» та інше. «Хтож це такий, що вітрам i воді наказує, i вони його слухають?» [291]

Човен бypi вихр хитає,

Піднесе чи вниз кидає!

Нема мені миру

І нема навкліру [292] .

Море це мене зжирає!

Хвиля, мов гора, здіймає,

Друга в прірву укидає.

Надія спливає,

Душа вже зникає,

Жду - i це не допоможе!

О пристанище безбідне,

Тихе, миле, безнавітне!

О Маріїн сине!

Ти оте єдине,

Берегом що може стати.

Спиш в моєму кораблі ти,

Встань! Почуй мої плачі ти!

I утиш це море.