Акванавти, або Золота жила (на украинском языке) :: Циба Михаил
Страница:
24 из 83
Як доведено, сила емоцiй не залежить вiд величини стадiону. Тут були й аплодисменти, й вигуки, й тихий шелест, нiби вiтерець пробiгав по верхiвках тополь. Василько в картузi Боцмана нуль уваги на сусiдок Iрину i Карину та ще й зазнайкувату Раю, яка завжди чогось морщить кирпатого носика i все критикує.
- Вперед, вперед, вперед! - репетує Василько, розмахуючи руками.
- Ну да, - хмикає Рая. - Вперед, вперед, а вони - назад, назад! - Все те, що захоплює Iрину, у Раї викликає насторогу, а то й вiдразу. Махнувши безнадiйно рукою, вона мовила недбало:
- Та все одно продують!
- Звiдки ти взяла? - сердилася Iрина.
- Ти що, не бачиш по грi? - запишалася всезнайка. - У них же троє з ЮШС. Професiонали! Вони ж наших, як хлопчакiв...
- Але це не чесно! - обурилася Iринка.
- А Ванько летить! - стискує кулачки Василько.
- Чи й не летить! Я в третьому класi так бiгала... А може, й краще, - плюхає насiння Рая. - Хiба на таких ногах швидко побiжиш...
- Ох, молодцi, молодцi! Носяться, як ошпаренi! - похвалив сторож - дядько Олексiй. - Та ще в таку спеку! Вже й сонця не видно, а дихати нiчим...
- Чи й не носяться! - хмикнула Рая. - Це ж у першому таймi, подивимося, як вони бiгатимуть у другому.
- А в другому таймi нашi випустять Мiщенка! - мовив хлопець, що стояв за спинами дiвчат. - Той поносить їх!..
- По калюжах? - не змовчала Рая.
- По яких калюжах? - здивувалася Iринка.
- Ти що, не бачиш? Он за тополями суне сюди хмара! - уточнила Рая, очима вказавши праворуч, у бiк озера.
Нiби на її замовлення упали першi краплi дощу.
|< Пред. 22 23 24 25 26 След. >|