Акванавти, або Золота жила (на украинском языке)   ::   Циба Михаил

То ми знайшли зовсiм не те, що ямав на увазi, що я шукав. Я вам про це не сказав, аби заздалегiдь не розкривати карти, щоб потiм було менше розчарувань Те, що я шукав, сьогоднi ми з Васильком знайшли.

- Що? - вирвалося у Боцмана - Ще сейф?

- Так, iще один сейф. Але це вже наш. Походження його менi вiдоме. А про той, як i ви, я нiчого не знав. Знайшли ми його випадково.

- А що в цьому? - запитав Володя.

- Менi теж цiкаво взнати. Ось дiстанемо, вiдкриємо, я подивлюся i скажу, - усмiхався Микита Єгорович - Раптом там щось хороше?

8. ФIНАНСОВИЙ IНСПЕКТОР КОМАРОВСЬКИЙ

Вiдчиняючи старi ворота з почорнiлих дощок, Микита Єгорович згадав кiнофiльм, де пiд'їздить шикарний кадiлак, перед ним пiдiймаються дверi гаража.

Машина заїхала, водiй вийшов з гаража, натис на кнопку, i дверi опустилися - не ходи собака в двiр! А тут же вiдчини i зачини, тягаючи цю важку дерев'яну споруду, а тодi ще й замкни на замок, бо машина буде надворi. Якiсь жартiвники можуть позичити так, що бiльше не побачиш.

Однак всi цi турботи полиняли й зникли, як тiльки Микита Єгорович увiйшов до хати. Там клопоталася сусiдка - баба Марфа. Ще в хатинi вона прошепотiла:

- Ой, хлопче, погано йому... Вже й не розмовляє.

- То, може, вiн на вас розсердився? - спробував пожартувати онука, та баба подивилася на нього здивовано й пiдняла обидвi руки.

Пройшов до свiтлицi й переконався, що жарти тут недоречнi Мабуть, старий проситься на той свiт.