Акванавти, або Золота жила (на украинском языке)   ::   Циба Михаил

Сейф стояв догори нiжками i тому не було потреби обв'язувати його петлею упоперек, як порося, що виводять на щирицю; протягнув кiнець троса у вушко й зав'язавши, залишив довгий кiнець, щобзручнiше розв'язувати.

Випiрнувши, Микита Єгорович махнув рукою - давай! Трактор пiднатужився, додаючи обертiв двигуновi, й тихо почав вiддалятися вiд берега. Але попереду посадка з колючих срiблястих маслин. Хоч машина й металева, та лiзти в колючки їй не можна. Шкода дерев. Тому-то трактор здав назад. Хлопцi пiдтягли трос - укоротили його, i машина пiшла вiд берега, а тодi повернула по шляху. Спочатку двигун працював на повну потужнiсть, бо намул зжився з цим предметом i не хотiв його вiддавати, але все ж таки здався на милiсть переможця.

Сейф тягли волоком до самого подвiр'я.

Навколо зiбралися зiваки. Хiба ж не цiкаво бачити те, що пiввiку пролежало пiд водою.

Чутки все далi розходилися, про сейф знали не лише люди з сусiднiх дач.

Не встигли отямитися й обдумати, як дiяти далi, коли бiля двору зупинилася мiлiцейська машина з синiм лiхтарем, а за нею чорного кольору "Волга".

- Оце саме те, чого нам бракувало для нового щастя! - мовив Микита Єгорович назустрiч непрошеним гостям, якi виходили з машини i зупинялися у дворику бiля трофею. - Де ж ви ранiше були? Чи не було бажання бруднити руки? Нехай хтось у багнi порпається, а ми встигнемо на готовеньке. Нiчого сказати, розумно, але не дуже чесно.

З машини тим часом виходили солiднi дядьки у бiлих сорочках i в формi. Перед вiв кремезний здоровань у легенькому з м'якої соломки брилi, й задля чогось з ключами на пальцi.