Альфонс Циттербаке (на украинском языке) :: Гольц-Баумерт Герхард
Страница:
32 из 186
Попоївши, ми стали гратися. Спочатку в iндiанцiв. Бруно обрали вождем, бо це ж його день народження. Завжди вiн був простим iндiанцем i звався Косий Вуж, а сьогоднi ми його назвали Соколиним Оком. Я став чаклуном i одержав iм'я Мудрий Вугор. Люлька миру, що її менi як чаклуновi доводилося весь час палити, не подобалась менi. Люльку Бруно взяв у свого батька, i була вона, звiсно, без тютюну. Але й без тютюну менi стало погано вiд неї (виросту i то нiколи не торкнуся до люльки).
Потiм ми гралися в пiратiв. Це теж надзвичайно цiкаво. Канапа стала пiратським кораблем, а килим -- кораблем, на який напали пiрати. Бруно, знову ж таки через свiй день народження, був капiтаном. На жаль, пiд час битви вiдламалася нiжка у канапi, i нам довелося припинити гру. Та Бруно знайшов вихiд. Вiн узяв кiлька книжок iз батькової шафи i пiдклав їх замiсть вiдламаної нiжки. Канапа знову стояла мiцно.
Ми не знали, в що грати далi.
-- Придумав, -- обiзвався я. -- Вгадайте, у що ще можна зiграти?
-- В пожежникiв, -- випалив Бруно.
Я тiльки посмiхнувся.
-- В лiкаря i хворих.
-- В пiжмурки.
-- В залiзницю.
-- В прикордонникiв.
Нi, нiхто не вгадав.
-- Пограємося в ресторан. Ми святкуємо день народження Бруно. Потiм будемо наче п'янi.
Всi вiдразу погодилися. Ми переодяглись. Я був дiдусем Бруно i тому одержав капелюх i рукавицi.
Ервiн став офiцiантом, а ми всi -- гостями за столом у ресторанi.
-- Офiцiанте! -- покликав я.
Але Ервiн, що саме щось шукав на кухнi, не обiзвався.
|< Пред. 30 31 32 33 34 След. >|