Альфонс Циттербаке (на украинском языке)   ::   Гольц-Баумерт Герхард

Воно й правда, адже я весь час думав про того павука. I як тiльки вiн мiг принести менi стiльки невдач за один день! I я сказав товаришам по командi:

-- Сьогоднi вранцi я побачив павука. Це все через нього.

Але хлопцi не зрозумiли мене, вилучили з нападу, i я пiшов геть.

Увечерi тато помiтив, що у мене поганий настрiй, i запитав:

-- Що скоїлось, Альфонсе? Неприємностi у школi?

Я кивнув:

-- Так, неприємностi.

I я розповiв про все, що сталося протягом дня. Але тато не хотiв нiчого й чути:

-- Ти погано пiдготувався i був неуважний. Ось де причина. А та вправа на турнiку у мене теж нiколи не виходила.

Те, що вправа не виходила у тата, втiшило мене, але я залишився при своїй думцi: все було через того павука.

Тато розсердився:

-- Невже, Альфонсе, ти серйозно вiриш у цi дурницi?

А потiм звернувся до мами:

-- Це ти, Луїзо, збила хлопця з пантелику тим павуком?

Мама сказала, що павук -- то не дурницi.

Тато сказав, все це дурнi забобони. Вiн так розхвилювався, що перекинув солянку.

-- Тепер напевно будуть неприємностi, -- тихо мовила мама.

-- Оце ж вони й є, -- вiдказав тато.

Я кивнув:

-- Ми програли в футбол. У цьому винний павук, а також розсипана сiль.

Ми ще довгенько сперечалися. Тато дуже сердився. Мама мовчала. А я собi сидiв i думав, що й вечiр не минув без прикрощiв. Розмова так i не вiдновилася. Тато читав газету i час од часу бурчав:

-- Бiльше б сидiв над домашнiми завданнями... павук вранцi...