Альфонс Циттербаке (на украинском языке) :: Гольц-Баумерт Герхард
Страница:
64 из 186
-- Ой лишенько! Що ти тут накоїв, Альфонсе? -- сердито запитала моя мама.
Я стояв на стiльцi й лепетав:
-- Я дуже хотiв їсти, i Велика Змiя теж, тодi ми...
-- Як ти називаєш Iльзу? -- крикнула мама. -- Негайно вибачся перед нею!
-- Але ж її звати Велика Змiя.
-- Цить! Ти невихований хлопець! -- гримнула мама. У Великої Змiї, чи то пак Iльзи, праве плече було геть обсипане крихтами пирога. А вона цього не помiчала. На неї напосiлася її мама:
-- Що тiльки подумає про тебе Альфонс! Гарний же приклад подаєш ти йому! А який вигляд у твоєї блузки!
Iльзу повели у ванну.
На щастя, тато з дядьком Альфредом пiшли собi, смiючись, у кiмнату.
Ми з мамою лишилися вдвох. Вона й почала, та голосно так:
-- Нiчого ти не затямив iз того, що я тобi говорила. Ти поводишся мов дикун! Подумати тiльки; мiй син Альфонс вривається в чужу комiрчину, краде пирiг, хоч вiн його тiльки що їв, та ще й називав милу Iльзу змiєю!
Решту вечора просидiли ми з Iльзою поруч своїх мам, прямi, мов жердини. Тiльки позирали одне на одного, але й слова не сказали.
Дорогою додому мама зауважила, що мої бiлi гольфи стали бруднi. Ми ж гралися в пiжмурки! Мама лише застогнала i сказала:
-- Що воно з тебе буде?
Я вирiшив надалi щоразу прикидатися хворим, як треба буде йти в гостi.
Як я мiняв свого складаного ножика
Тато подарував менi складаного ножика. З двома лезами i з напилочком для нiгтiв.
Чудовий ножик! Вiн так менi сподобався, що за вечерею я почав нарiзати ним хлiб.
|< Пред. 62 63 64 65 66 След. >|