Альфонс Циттербаке (на украинском языке) :: Гольц-Баумерт Герхард
Страница:
7 из 186
Коли б їм хтось кричав услiд такi слова!
I тут я помiтив, що за дорослими стоїть Фреддi, найзухвалiший хлопець iз нашої вулицi. Вiн шепотiв, але по губах можна було розiбрати, що вiн каже:
-- Цiттербаке з'їв собаку!
Я показав йому кулак, i Фреддi зник. Погроза збунтувала людей, що оточили мене:
-- Бачте, вiн i досi своє поганяє! Треба розказати його батькам!
Менi нiчого не лишалося, як пiти геть.
Увечерi я сказав татовi:
-- Не подобається менi наше прiзвище.
А вiн:
-- Чому б це? Люди мають усякi прiзвища. Є багато Шульцiв, а Цiттербаке...
Дорослi, от як тато, можуть називатись i Цiттербаке. А коли тобi десять рокiв, то й прiзвище може завдати прикрощiв, i тодi мимоволi даси волю рукам.
-- Цiттербаке... -- навiть за вечерею тато мiркував над моїми словами. -- Не пiдходить прiзвище, так?
Я зрозумiв, що вiн гнiвається.
-- Ти ще пiдрости. Всi ми, Цiттербаке, кремезнi люди, а ти мов стеблина. Коли ми були ось такi, то вмiли здачi дати, а ти що?
Якби ж вiн знав, що в мене i досi щоки горять вiд ляпасiв! Нi, не люблю я свого прiзвища!
Що довелося пережити менi й моєму папузi Чистуновi
На iменини тiтка Зiгрiд подарувала менi папугу. Це був надзвичайний подарунок.
-- Спасибi, -- подякував я. -- Тепер у мене буде така чудова пташка!
Я назвав папугу Чистуном. Менi спало на думку приручити його i навчити розмовляти. Вже наступного дня я взявся до роботи. Мама пiшла до магазину, дома був я сам. Я пiдiйшов до клiтки, обережно вiдчинив дверцята.
Менi хотiлося взяти Чистуна в руки, щоб вiн звикав до мене.
|< Пред. 5 6 7 8 9 След. >|