Библийни пригоди на неби i на земли (на украинском языке)   ::   Ячейкин Юрий

У прийомному чистилищi стояв крижаний холод i мертва тиша, хоч вздовж стiни нерухомо стояла досить довгенька черга. З облич закам'янiлих вiдвiдувачiв ясно читалося, що всi вони - великомученики.

Стiна перед ухнiми очима була шикарно орнаментована промовистими штампами на всi випадки службового життя:

ЗАЙДIТЬ ЗАВТРА!

РЕМОНТ!

ЗАЧИНЕНО НА ПЕРЕОБЛIК!

ЙДЕ НАРАДА!

ПРИЙОМУ НЕМА I НЕ БУДЕ!

ПЛЮВАТИ ЗАБОРОНЕНО!

Подейкують, що одного разу щось наплутали i табличку "Зачинено на переоблiк" почепили на громадську вбиральню. Але це трапилося в iншiй спархiу i до мосу космiчноу оповiдки нiякого стосунку не мас.

Гарненька жриця гадючим поглядом гiпнотизувала чергу великомученикiв. Не маю сумнiву, що якби в цьому чистилищi з'явився гiгантопiтек, вона б вмить перетворила його в занюханого пiгмея. Та на мене, що пройшов спецiальний психотерапевтичний гарт, уу моторошнi чари не дiяли.

- Абра кадабра! - ввiчливо сказав я.

Та не встиг робот-тлумач перекласти на людську мову мос альдебаранське привiтання, як зi жрицею сталася дивовижна метаморфоза.

Дiвчина легко пiднялася з-за столу, привiтно посмiхнулася i привселюдно сотворила чудо: вiдчинила дверi до святоу святих - особистоу кумирнi патрiарха найвищого чину.

Великомученики остовпiли.

- Пане рнох, - нiжно проворкотiла ця спритна особа, - до вас iншомовна делегацiя...

- Хай заходять!

- Прошу! - усмiхнене мовила вона i зачинила за нашими спинами дверi.

6.