Библийни пригоди на неби i на земли (на украинском языке)   ::   Ячейкин Юрий

Аж раптом велетенська хвиля пiдняла нашу посудину мало не до роз'ятреного Iллюшею неба, а звiдти вдарив такий грiм, нiби твердь небесна розкололася.

У цей слушний момент я й запанiкував:

- Щурi тiкають!

Ефект був надзвичайний.

У непевному освiтленнi блискавок я з присмнiстю спостерiг, що навiть боцман пополотнiв, хоч мав таку чорну шкiру, нiби одвiку коптився у пеклi i вмивався самiсiнькою смолою.

- Рятуйся, хто може! - заволав якийсь придурок. У нашiй святенницькiй справi що добре - завжди знайдеться дурень, який ладен щиро увiрувати в будь-яку нiсенiтницю. Увiрувати i гаряче пiдтримати палким галасом.

Я вже встиг вдертися на iмпровiзовану трибуну, складену з рятувальних кiл (обережнiсть нiколи не завадить!) й розвинув мудре гасло невiдомого менi придурка:

- Грiшники! Не тiло, а душi своу безсмертнi рятуйте! Божий суд ось зараз гряде!

Зрозумiло, такоу ахiнеу морськi вовки ще нiколи не чули, тому вона справила належне враження: всi голови повернулися на мiй закличний глас.

А я не вгавав:

- Iстинно кажу: щурi тiкають - настас кiнець судна. Погляньте на небо!

Усi слухняно звели очi горi.

- Що ви бачите? - запитав я.

- Хмари та блискавки! - пролунало у вiдповiдь одразу кiлька голосiв.

Отут я наполiг:

- А я хмари наскрiзь прозираю i бачу: на блискучому престолi Всевишнiй сидить, один у трьох лицях...

Усi з подивом втупились в мене.

- А вiн що - триголовий? - запитав чорношкiрий боцман, явно темний язичник.