Библийни пригоди на неби i на земли (на украинском языке)   ::   Ячейкин Юрий

Вiзит до головколодника минувся ще в бiльш божевiльному темпi: щоб здобути останнiй пiдпис, на проектi ковчега вистачило однiсу хвилини. Сталося чудо - нарештi збулося закличне i, здавалося б, мiфiчне гасло: "КОЖНIЙ СПРАВI - ОДНУ ХВИЛИНУ!"

Рiвно за хвилину Хам вийшов з кумирнi. Зачиняючи за собою дверi, ще й встиг гукнути:

- Свiдкiв нема!

Потiм мимохiдь штурхнув ногою iнвентаризовану шафу.

- Ай! - почулося звiдти.

У келiу промбудматерiалiв сказали:

- Ну, от бачите! Чого було гарячкувати? Не мине й ста рокiв, як ви свiй ковчег збудусте...

Наступного дня заклали стапелi.

У цю урочисту мить старший виконроб Ной виголосив коротеньку, мобiлiзуючу промову:

- Ну, з богом!

Iафет пiдслухав, що Хам пробурчав:

- Допоможе нам цей боже, як слiпому окуляри...

9. ХАМ НIЧОГО НЕ РОБИТЬ САМ

Уривки з щоденника рiзнороба Сiма.

"До Потопу залишасться ще сто рокiв. Цiлий вiк! I з тих ста рокiв жодного дня не можна згаяти даремно. Кожного вечора ми мусимо з гордiстю (безумовно, заслуженою) пiдсумувати:

- День минув немарно!

Старший виконроб, майстер на всi руки Ной наказав, щоб кожен славний ковчегобудiвник вiв виробничий щоденник, у якому хоча б кiлькома словами писав про своу виробничi звитяги та легендарнi дiяння. Щоб анi зернини вiкопомних подробиць не згубилося в допотопнiй безвiстi.