Дивовижни пригоди капитана мижзоряного плавання Небрехи (на украинском языке)   ::   Ячейкин Юрий

А якби впав, то, будьте певнi, вже не пiдвiвся б, - знавiснiлий Кiмiхла, безумовно, скарав би мене.

- Боронися, нiкчемний виродку! - заревiв магiстр, аж захлинаючись вiд гнiву.

Вiн схопився за меч. Та зброя не лiзла з пiхов. Певно, iржа добре ух зцементувала. Це мене i врятувало. Поки Кiмiхла, червонiючи вiд напруги, смикав меча, я схопив його штучне око i з усiсю можливою швидкiстю пошкандибав до крилатого екiпажа.

Раптом за мосю спиною пролунав моторошний звук. Це меч нарештi зi скреготом вилiз з пiхов.

Я буквально впав у колiсницю i хрипко гукнув вiзниковi:

- Рушай!

Його не довелося двiчi запрошувати. Очевидно, мав досвiд. Вiн пiдвiв батога i лунко ляснув по крупах застояних пегасiв.

Останнс, що я бачив, це магiстра, який вимахував довжелезним мечем i дико волав:

- На палю зрадника! На багаття!

Розстебнутi обладунки гримiли на ньому, як консервнi бляшанки на опудалi...

...Супер-кiбер з ГУВОКОТУМСО ТТ зустрiв мене зi спiвчутливою посмiшкою:

- Ну що? Бачили таке, чого нема?

- Бачив, хай йому грець! Але чому ви вважасте Кiмiхлу тим, чого нема? Правда, магiстр - людина з дивацтвами, але ж вiн справдi винайшов цiкавi речi!

Робот сумно заблимав рiзноколiрними лампочками.

- Кожнi десять рокiв, - проказав вiн, - старий вiддас нам на схованку пухкий рукопис i ставить умову, щоб вiддали його тiльки йому особисто. У нашому архiвi нинi зберiгасться цiла купа абсолютно тотожних рукописiв Кiмiхли, загальний тираж яких вже становить 217 примiрникiв.