Гарри Поттер i философський каминь :: Ролінґ Джоан К.
Страница:
107 из 294
Човни підпливали дедалі ближче до скелі, на якій він стояв, і замок, здається, височів просто над головою.
— Пригніться! — крикнув Геґрід, коли перші човники дісталися скелі.
Всі посхиляли голови, й човники прослизнули попід завісою з плюща, яка ховала широкий отвір У скелі. Далі пливли вздовж темного тунелю, що, здавалося, йшов під самим замком, аж доки прибули до начебто підземної гавані, де учні повиходили на гальку і каміння.
— Агов! Ти тут? Чи се не твоя жаба? — запитав Геґрід, стежачи, як діти вибираються з човнів.
— Тревор! — радісно вигукнув Невіл, простягаючи руки.
Потім услід за Геґрідовим ліхтарем усі дерлися прорубаним у скелі переходом і зрештою опинилися на вогкій гладенькій травичці в затінку замку. Піднялися кам'яними сходами і збилися докупи навпроти величезних дубових дверей.
— Усі тут? А ти ще си не загубив жабку? Геґрід підняв свій велетенський кулак і тричі гупнув у двері.
РОЗДІЛ СЬОМИЙ
Сортувальний капелюх
Тієї ж миті двері прочинилася. У дверях стояла висока чорна чарівниця, вбрана у смарагдові шати, її обличчя було дуже суворе, й Гаррі одразу подумав, що з такою краще не сперечатися.
— Перші кляси, професорко Макґонеґел, — доповів Геґрід.
— Дякую, Геґріде. Я поведу їх далі. Чарівниця відчинила двері навстіж. Вестибюль був таким величезним, що там спокійно помістився б цілий будинок Дурслів.
|< Пред. 105 106 107 108 109 След. >|