Гарри Поттер i философський каминь :: Ролінґ Джоан К.
Страница:
123 из 294
— Ти хочеш, щоб я пішов до Кривавого Барона?
Щось ляснуло, і перед ними виник ротатий чоловічок з лихими чорними очима, що висів у повітрі, схрестивши ноги й учепившись за дрючки.
— О-о-о-о-о! — протягнув він, лиховісно посміхаючись. — Малючки-першачки! Яка радість! — І зненацька кинувся на них. Діти попригиналися.
— Забирайся, Півзе, бо поскаржуся Баронові! Я не жартую! — гаркнув на нього Персі.
Півз висолопив язика і зник, пустивши дрючки просто на голову Невілові. Вони чули, як він тікав, зачіпаючи дорогою герби на стінах.
— Стережіться Півза, — попередив Персі, коли вони рушили далі. — Його контролює тільки Кривавий Барон. Навіть нам, старостам, він не кориться. О, ми вже прийшли.
У самому кінці коридору висів портрет гладкої пані в рожевій шовковій сукні.
— Пароль? — запитала вона.
— Капут Драконіс, — відповів Персі, й портрет подався одним боком уперед, відкривши круглий отвір у стіні. Всі діти пролізли крізь нього — Невіла довелося підсаджувати — й опинилися у ґрифіндорській вітальні, затишній заокругленій кімнаті з м'якими кріслами.
Персі провів дівчат до їхньої спальні через одні двері, а хлопців через інші. Піднявшись гвинтовими сходами, — мабуть, це була якась башта, — хлопці нарешті знайшли те, що шукали — п'ять високих ліжок зі стовпчиком на кожному розі і з темно-червоними оксамитовими завісами. Там уже стояли їхні валізи. Надто втомлені, щоб розмовляти, вони натягли піжами й попадали на ліжка.
Смачно поїли, правда? — пробурмотів до Гар-Рі через завісу Рон. — Скеберсе, геть!.. Він мені жує простирадла.
|< Пред. 121 122 123 124 125 След. >|