Гарри Поттер i философський каминь :: Ролінґ Джоан К.
Страница:
145 из 294
— Але ж першокласники ніколи… Ти, мабуть, будеш наймолодшим гравцем за ціле…
— …століття, — докінчив за нього Гаррі, запи-хаючи до рота пиріжок. Він надзвичайно зголоднів після всіх денних пригод. — Вуд сам мені про це сказав.
Рон був такий вражений, такий приголомшений, що просто завмер, роззявивши рота й дивлячись на Гаррі.
— Наступного тижня почну тренуватися, — повідомив Гаррі. — Тільки нікому не кажи. Вуд хоче зберегти це в таємниці.
До зали увійшли Фред і Джордж Візлі й, помітивши Гаррі, поспішили до нього.
— Це супер! — сказав Джордж стишеним голосом. — Вуд нам розповів. Ми теж у команді — відбивачі.
— Ось побачите: цього року ми таки виграємо кубок із квідичу! — запевнив Фред. — Ми не вигравали відтоді, як пішов Чарлі, але цьогорічна команда буде класна. Ти маєш стати добрим гравцем, Гаррі. Вуд на радощах мало не стрибав, розповідаючи про тебе.
— Все це супер, але нам треба йти. Лі Джордан каже, що знайшов новий секретний вихід зі школи.
— Можу заприсягтися, що це той хід за статуєю Григорія Улесливого, на який ми натрапили ще першого тижня. До зустрічі.
Не встигли відійти Фред і Джордж, як з'явилися не такі любі гості: Медфой у супроводі Креба і Ґойла.
— Що, Поттер, остання вечеря? Коли там поїзд до маґлів?
— Бачу, тут ти зі своїми шмаркачами сміливіший, ніж у повітрі, — незворушно промовив Гаррі.
Креб із Ґойлом, звісно, аж ніяк не були шмаркачами, але за Високим столом сиділо багато вчителів, тож слизеринці могли тільки стискати кулаки і скреготіти зубами.
|< Пред. 143 144 145 146 147 След. >|