Гарри Поттер i философський каминь :: Ролінґ Джоан К.
Страница:
148 из 294
Гаррі не міг повірити, що можна бути таким надокучливим.
— Ходімо, — сказав він Ронові. Штовхнув портрет Гладкої Пані й поліз у отвір.
Герміона і в гадці не мала так легко здаватися, тож полізла в отвір слідом за Роном, шиплячи, немов сердита гуска.
— Невже ви зовсім не дбаєте про Ґрифіндор, а думаєте тільки про себе? Я не хочу, щоб Слизерин виграв кубок гуртожитків, а через вас ми втратимо всі очки, які я заробила в професорки Макґонеґел, розповівши про перехідні замовляння.
— Іди геть!
— Гаразд, але я попередила вас! Ви ще згадаєте мої слова завтра в поїзді! Ви такі…
Але хлопцям так і не довелося почути, які вони, бо Герміона повернулася до портрета Гладкої Пані, щоб лізти назад, і побачила перед собою порожню раму. Гладка Пані пішла кудись із нічним візитом, тож Герміона не могла тепер повернутися до спальні.
— І що я маю робити? — розпачливо запитала вона.
— Роби, що хочеш, — відповів Рон. — Нам треба йти, ми запізнюємось.
Не встигли вони дійти до кінця коридору як Герміона їх наздогнала.
— Я піду з вами, — заявила вона.
— Ні, не підеш.
— Невже, по-вашому, я стоятиму тут, поки мене піймає Філч? А якщо він побачить нас утрьох, я скажу, що хотіла зупинити вас, і ви підтвердите, що це правда.
— Ото нахаба! — не стримався Рон.
— Ану, тихо! — урвав їх Гаррі. — Я щось чую. Чулося якесь сопіння.
— Місіс Норіс? — сполошився Рон, мружачись у темряві.
|< Пред. 146 147 148 149 150 След. >|