Гарри Поттер i философський каминь :: Ролінґ Джоан К.
Страница:
152 из 294
— УЧНІ, ЯКІ НЕ СПЛЯТЬ! — заверещав Півз, — БІЛЯ КЛАСУ ЗАКЛИНАНЬ Є УЧНІ, ЯКІ НЕ СПЛЯТЬ!
Прослизнувши під Півзом, діти щодуху помчали в кінець коридору, де наскочили на двері — і то замкнені.
— Гаплик! — заскімлив Рон, поки вони безпорадно напирали на двері. — Ми попалися! Нам кінець!
Уже чулися кроки: Філч щодуху біг туди, де волав Півз.
— Та відступіться ж! — скрикнула Герміона, вихопила в Гаррі паличку, постукала нею по замку й прошепотіла: "Алогомора!"
Замок клацнув і двері відчинилися; діти, штовхаючись, проскочили крізь двері, притьмом зачинили їх за собою й зачаїлися.
— Півзе, куди вони побігли? — допитувався Філч. — Ану зізнавайся!
— Скажи "будь ласка".
— Не мороч мені голову! Півзе, де вони?
— Я не скажу НІЧОГО, доки не скажеш "будь ласка"! — протягнув Півз своїм занудним співучим голосом.
— Ну… будь ласка!
— НІЧОГО! Га-га-га! Я ж казав, що не скажу "нічого", як не скажеш "будь ласка"! Га-га-га! — Діти почули, як Півз зі свистом помчав геть, а Філч лаявся як навіжений.
— Він гадає, що двері замкнені, — прошепотів Гаррі. — Думаю, ми врятовані… Відчепися, Невіле! — Якийсь час Невіл настирливо смикав його за рукав халата. — Що там?
Гаррі повернувся — й відразу побачив, що там. Спершу Гаррі здалося, ніби йому сниться страшний сон, бо після всього, що трапилося з ними, це було вже занадто.
Вони були не в кімнаті, як гадав Гаррі, а в коридорі, — забороненому коридорі на четвертому поверсі! І аж тепер вони зрозуміли, чому туди не дозволяли ходити.
|< Пред. 150 151 152 153 154 След. >|