JК
Гарри Поттер i философський каминь :: Ролінґ Джоан К.
Страница: 259 из 294— Скільки можна порушувати правила?!. Ви самі навчили мене чинити опір!
— Так, але ж не нам! — у відчаї мовив Рон. — Невіле, ти не розумієш, що робиш!
Рон ступив крок уперед, а Невіл випустив з рук жабку, яка стрибнула і щезла.
— Ану, спробуй мене вдарити! — затявся Невіл, стискаючи кулаки. — Я готовий!
Гаррі повернувся до Герміони.
— Зроби щось! — у розпачі попросив її. Герміона вийшла наперед.
— Невіле, — сказала вона, — я дуже й дуже перепрошую! — Вона спрямувала чарівну паличку на Невіла і вигукнула: — Петрифікус Тоталус!
Невілові руки прикипіли йому до боків. Ноги стулилися докупи. Він захитався усім своїм закляклим тілом, а тоді впав, мов дошка, просто на обличчя.
Герміона підбігла й перевернула його на спину. Невілові заціпило щелепи, і він не міг говорити, рухалися тільки його нажахані очі.
— Що ти йому зробила? — прошепотів Гаррі.
— Це повний тілов'яз, — відповіла бідолашна Герміона. — Ох, Невіле, мені так шкода!
— Ми були змушені, Невіле! Нема коли пояснювати, — сказав Гаррі.
— Ти згодом усе зрозумієш, — пообіцяв Рон, переступаючи через Невіла й ховаючись під плащ-невидимку.
Але нерухомий Невіл, який лежав на підлозі, був, здається, не надто гарним знаком. Страшенно знервовані, вони в кожній тіні від статуї вбачали Філча, а кожен подув вітерцю нагадував їм Півза.
Підійшовши до перших сходів, помітили Місіс Норіс, що сиділа трохи вище від них.
— Так, але ж не нам! — у відчаї мовив Рон. — Невіле, ти не розумієш, що робиш!
Рон ступив крок уперед, а Невіл випустив з рук жабку, яка стрибнула і щезла.
— Ану, спробуй мене вдарити! — затявся Невіл, стискаючи кулаки. — Я готовий!
Гаррі повернувся до Герміони.
— Зроби щось! — у розпачі попросив її. Герміона вийшла наперед.
— Невіле, — сказала вона, — я дуже й дуже перепрошую! — Вона спрямувала чарівну паличку на Невіла і вигукнула: — Петрифікус Тоталус!
Невілові руки прикипіли йому до боків. Ноги стулилися докупи. Він захитався усім своїм закляклим тілом, а тоді впав, мов дошка, просто на обличчя.
Герміона підбігла й перевернула його на спину. Невілові заціпило щелепи, і він не міг говорити, рухалися тільки його нажахані очі.
— Що ти йому зробила? — прошепотів Гаррі.
— Це повний тілов'яз, — відповіла бідолашна Герміона. — Ох, Невіле, мені так шкода!
— Ми були змушені, Невіле! Нема коли пояснювати, — сказав Гаррі.
— Ти згодом усе зрозумієш, — пообіцяв Рон, переступаючи через Невіла й ховаючись під плащ-невидимку.
Але нерухомий Невіл, який лежав на підлозі, був, здається, не надто гарним знаком. Страшенно знервовані, вони в кожній тіні від статуї вбачали Філча, а кожен подув вітерцю нагадував їм Півза.
Підійшовши до перших сходів, помітили Місіс Норіс, що сиділа трохи вище від них.