Гарри Поттер i философський каминь :: Ролінґ Джоан К.
Страница:
265 из 294
— Думаєш, вони нападуть на нас, коли ми підемо через кімнату? — запитав Рон.
— Можливо, — відповів Гаррі. — Вони, здається, ніби й не лихі, та якщо кинуться всім табуном… Але нема ради… Я побіг!
Глибоко вдихнув, прикрив обличчя руками й помчав через кімнату. Чекав, що ось-ось у нього вчепляться гострі дзьоби й кігті, проте нічого не сталося. Добіг до дверей, потягнув за ручку, але двері були замкнені.
Рон з Герміоною прибігли слідом. Усі троє смикали й штурхали двері, але ті не піддалися навіть тоді, коли Герміона вимовила закляття "алого-мора".
— Що тепер? — запитав Рон.
— Ці птахи… не можуть бути тут лише для декорації, — сказала Герміона.
Діти глянули на птахів, що ширяли над головами, виблискуючи — виблискуючи?
— Це не пташки! — гукнув раптом Гаррі. — Це — ключі! Крилаті ключі, придивіться уважніше! Тож це має означати… — він роззирнувся по кімнаті, — Так, дивіться! Мітли! Нам треба впіймати ключ до цих дверей!
— Але ж їх тут сотні !
Рон оглянув замок на дверях.
— Треба знайти великий старомодний ключ, можливо, срібний, як і ручка.
Схопивши кожен по мітлі, вони злетіли в повітря, опинившись серед цілої хмари ключів. Намагалися схопити їх, але зачаровані ключі так швидко виверталися, що їх годі було зловити.
Гаррі, однак, недаремно був наймолодшим ловцем у цьому столітті. Він мав хист помічати те, чого не завважують інші.
|< Пред. 263 264 265 266 267 След. >|