Гарри Поттер i философський каминь :: Ролінґ Джоан К.
Страница:
32 из 294
В балії у сірій воді плавала купа якогось брудного ганчір'я.
— Що це? — запитав він тітку Петунію.
Тітка, як і завжди, коли Гаррі насмілювався щось запитати, стисла вуста, але таки відказала:
— Твоя нова шкільна форма. Гаррі ще раз зазирнув у балію.
— Ох, — зітхнув він. — Я й не знав, що її треба замочувати.
— Не верзи дурниць! — гримнула на нього тітка Петунія. — Я для тебе фарбую деякі старі речі Дадлі в сірий колір. Коли закінчу, буде така, як у всіх.
Гаррі дуже засумнівався, але подумав, що краще не сперечатися. Він сів за стіл, намагаючись не думати, який він матиме вигляд першого вересня, — напевне, як у клаптях старої слонячої шкури.
Увійшли Дадлі й дядько Вернон і аж скривилися на той жахнющий сморід від нової форми для Гаррі. Дядько Вернон, як завжди, розгорнув газету, а Дадлі вперіщив по столу своїм шкільним ціпком, з яким уже ніколи не розлучався.
Усі почули, як клацнуло вічко для пошти і впало кілька листів.
— Дадлі, принеси пошту, — сказав дядько Вернон, не відриваючись від газети.
— Нехай Гаррі несе.
— Гаррі, принеси пошту.
— Нехай Дадлі несе.
— Дадлі, ану дай йому тим ціпком!
Гаррі ухилився й пішов по листи. На килимку біля дверей лежали три речі: поштівка від Верно-нової сестри тітоньки Мардж, що відпочивала на острові Вайт, бурий конверт із рахунком і — лист для Гаррі.
Узявши листа до рук, Гаррі став розглядати конверт, а серце його забриніло, немов струна.
|< Пред. 30 31 32 33 34 След. >|