Гарри Поттер i философський каминь :: Ролінґ Джоан К.
Страница:
75 из 294
— Я справді вважаю, що чужих туди не можна пускати. А ти? Вони ж не такі, їх ніколи не вчили наших звичаїв. Дехто з них навіть ніколи не чув про Гоґвортс, доки не отримав листа, уявляєш? Я думаю, треба триматися давніх чаклунських родів. До речі, як твоє прізвище?
Та перш ніж Гаррі відповів, обізвалася мадам Малкін: "Готово, мій любий"— і Гаррі, нітрохи не шкодуючи, що припиняє розмову, зіскочив з ослінчика.
— Ну, добре, побачимось, мабуть, у Гоґвортсі, — сказав той зануда.
Ласуючи морозивом, яке купив Геґрід (шоколадно-малиновим з горішками), Гаррі мовчав.
— Що сталося? — поцікавився Геґрід.
— Нічого, — збрехав Гаррі.
Вони зайшли купити пергаменту та гусячих пер, і Гаррі трохи повеселішав, побачивши чорнило, колір якого мінявся під час письма. Виходячи з крамнички, він запитав:
— Геґріде, а що таке квідич?
— Най йому грець!.. Я всякчас забуваю, як мало ти знаєш: навіть про квідич не чув!
— Від таких пояснень мені ще гірше, — дорікнув йому Гаррі й розповів про блідого хлопця в салоні мадам Малкін.
— …І ще він казав, що тих, хто належить до маґлів, узагалі не треба пускати…
— Але ти си не належиш до маґлів.
|< Пред. 73 74 75 76 77 След. >|