Мий прадидусь i я, або ж Великий хлопчак i малий хлопчак (на украинском языке)   ::   Крюс Джеймс

Дядько Гаррi, що того дня лiг спати рано, ще подарував менi двадцять пфенiгiв, щоб було рiвно двi марки. I я заснув з приємним почуттям, що я -- багата людина.

ДЕНЬ ШОСТИЙ,

у який моряки переробили нашi вiршi на шлюпку

для катера, i їх навiть сумлiння не мучило.

Цього дня показано, як виникають прiзвиська.

Розказано про перекладання та про неохайнiсть

декотрих морякiв.

Повiдомлено, що прадiдусевi наступного дня

буде вiсiмдесят п'ять рокiв.

Наступного дня ми з прадiдусем мали рибальську комору цiлком для себе, бо нашi моряки мусили спуститись до гаванi -- наглядати за розвантаженням катера. Горiшня бабуся ще й досi, стогнучи та нарiкаючи, сидiла над рахунками. Обидва примiщення рибальської комори мали жахливий вигляд. Посеред вершiвнi стояли вiдра зi смолою, а на пiдлозi кругом були чорнi плями. Крiм того, нога раз у раз наступала на обрiзки корку, стружки та ганчiр'я.

Нагорi, в токарнi, було трохи охайнiше. Там валялися лише кiлька дощок та iнструменти.

Ми поставили дошки до стiни поруч шафи, повiшали молотки, рашпилi, пилки та обценьки на мiсце, на дошку для iнструментiв, i нi словом не згадали про неохайних мореплавцiв. Ми знали, що моряки в тiснотi своїх кают мусять пильно дотримуватись порядку, а тому на суходолi трохи попускають свої вiжки.

Ще за снiданком прадiдусь примружував очi й то випинав, то втягував нижню губу. Напевне, у нього в головi складалась якась особливо складна оповiдка.