Мий прадидусь i я, або ж Великий хлопчак i малий хлопчак (на украинском языке)   ::   Крюс Джеймс

Але не встиг, бо великий баклан збуджено залопотiв крильми, витяг чорний дзьоб до панi Штенграхт i гукнув: "Прошу вас, ласкава панi, повторiть, що ви спитали!"

"Я спитала, хто посадив шовкових пташинок на гiлочки", -спантеличено вiдповiла панi з Гамбурга.

"Нi, нi, повторiть дослiвно, як сказали спершу!" -- збуджено крикнув баклан.

Панi Штенграхт, що не могла втямити, до чого це, спитала вдруге:

"Хто ж тих шовкових пташинок

На гiлочки посадив?"

Тодi балкан вiдповiв:

"Звiдки i з чого вiн виник -

Свiт несподiваних див?.."

Аж тодi маленьке товариство помiтило, що з запитання й вiдповiдi, так би мовити напiвзумисне, вийшла вiршована строфа, i дехто повторив пошепки:

"Хто ж тих шовкових пташинок

На гiлочки посадив?

Звiдки i з чого вiн виник -

Свiт несподiваних див?"

"О'кей! -- задоволене сказав Фреддi. -- Першу строфу ми вже склали".

"Та тiльки пiсочниця покаже, чи ця строфа добра", -- проклекотiв пугач.

"Вже показує! -- замахала парасолькою мiс Джулiя Амбрелла. -Дивiться, на кущах розпукуються троянди. А з дерев сиплються пелюстки. В пiсочницi настає лiто!"

Мiс мала рацiю: з весняного краєвиду зробився веселий лiтнiй; пiд яблунями короткi тiнi. Тепер кожен напружив думку, щоб скласти строфу про лiто. Фреддi просурмив:

"Довге, тепле, щедре лiто,

Соками ущерть налите!"

А мiнгер де Вiльдер прокрекотав:

"У саду й на полi дай

Нам багатий урожай!"

Але краєвид у пiсочницi анiтрохи не змiнився вiд цих вiршiв. Тiльки квiтковi бруньки дуже повiльно закруглились у малесенькi зеленi кульки.