Мий прадидусь i я, або ж Великий хлопчак i малий хлопчак (на украинском языке) :: Крюс Джеймс
Страница:
155 из 165
I Лi проказав ось такого вiрша:
Павiльйон iз порцеляни
Павiльйон iз порцеляни
У водi ставка вiдбився.
Чепурний, зелено-бiлий -
Сам на себе задивився.
Вигнутий мiсток простягся
Тигра спиною тугою
З берега до павiльйону
Над прозорою водою.
Там зiбрались добрi друзi
У шовковi вбранi шати -
Чи писати гарнi вiршi,
А чи так порозмовляти.
Рукави шовковi їхнi
В ритмi вiршiв легко мають,
Голови в шапках шовкових
Також весело кивають.
А внизу, в ставу спокiйнiм,
Серед ясної блакитi
Їхнi постатi кумедно
Головами вниз вiдбитi.
Мiст нефритовий дугастий
До пiвмiсяця подiбний,
Розмовляють добрi друзi,
У водi вiдбитi срiбнiй.
Дивлячись на них ласкаво,
Голови понахиляли
Тi, вгорi, в зелено-бiлiм
Павiльйонi з порцеляни.
"Вiрша, мабуть, складено в цьому павiльйонi", -- зауважила мiс Амбрелла.
"Нi, -- вiдказав Лi Тайпе, -- павiльйон виник iз вiрша. Бо це той острiв, на якому справджується прекрасне".
I налив усiм свiжого чаю.
Те, що побачили й пережили нашi мандрiвцi наступними днями в павiльйонi з бiлої та зеленої порцеляни, було, -- як усi вони повiдомляли, -- i чудесне, i трохи моторошне. Але нiхто з них не пригадував усього того дуже виразно. Запевнити вони могли тiльки в тому, що маленька залiзниця з пiсочницi там, весело дзеленькаючи, котилась по латуннiй тацi й розсипала iмбировi палички.
|< Пред. 153 154 155 156 157 След. >|