Страница:
239 из 307
Вона дістала з шафи пляшку горілки і налила мені повне горнятко.
– Пий, – наказала вона.
Я зробила кілька великих ковтків і ледь не вдавилася. Врешті горілка впала у шлунок і підірвала там все к чортовій матері. Ударна хвиля прокотилась по моїх руках і ногах.
Руки в мене тряслися, як у старої алкоголічки. Ніби спалахами я пригадувала, як ми йшли на цю квартиру до «відьмака» і яким тоді все видавалося безпечним. Пригадала розташування фотелів і дивана. Чотирьох чоловіків. Спогади були насичені таким відчуттям жаху й безвиході, що мене всю почало трусити.
Пораненими пальцями я пробувала втримати запалену цигарку, але вона все випадала. Я злякалася, що більше не зможу керувати цією рукою взагалі: якась вона була дерев'яна.
– Я не пам'ятаю, як ми вийшли звідти, – сказала я Лорні.
– Ти їй порвала фейс. Своїми нігтями.
– О Боже.
– Вона сказала, що коли побачить тебе, приріже.
Я сумнівалася, що білявка здатна на таке, але страх усе одно з'явився.
– Ти зробила все правильно. Так тій сучці й треба. Буде знати, як до моїх подружок чіплятись.
Я ковтнула ще трохи з горнятка, Лорна ковтнула й собі. Жар від горілки мені подобався, вона відключала в мені зайві прилади й цим заощаджувала психічну енергію.
– Пам'ятаєш, я казала, що коли прийде момент, я буду щирою, як ніхто? – озвалася Лорна.
Я кивнула.
– Момент настав, – сказала вона.
Не відриваючи від мене погляду, вона забичкувала цигарку і потягнулася по наступну. Запалила.
|< Пред. 237 238 239 240 241 След. >|