Страница:
296 из 307
Вона обіймає себе за плечі, бо холодний вітер неприємно залазить під одяг.
– Напевне, зараз так само темно, як у той день, на горі, – кажу я. – Лорно, так само темно чи ні?
Лорна киває. її погляд зосереджений на багатті, єдиному джерелі світла, що поєднує нас.
– Воно вже тут. Прямо у мене за спиною. Я відчуваю його. Ще один порив крижаного вітру змушує мене застогнати.
Вітер дме з гір, спиною до яких сидить Лорна. На секунду мені ввижається, ніби вітер за спиною Лорни має форму, і я насилу стримуюся, аби не зойкнути з переляку…
Йостек, намагаючись не показувати виду, теж перелякано Роззирається. Тільки Алік у якійсь м'якій задумі.
– Феноменально, – врешті вирікає він і пляцкає себе по коліні. – Феноменально. Ким був твій дядя, Лорна?
– Фокусником, – ледь чутно відповідає та.
– Лорна, твій дядя був не фокусником. Твій дядя був магом. 23-го вересня вісімдесят сьомого року в Казахстані було видно кільцеподібне сонячне затемнення!
Лорна піднімає очі.
– Що?
– Того дня, коли сталися описані тобою події, між Казахстаном і Тихим океаном смугою пролягло сонячне затемнення. Я можу говорити з абсолютною певністю, тому що якраз того дня сам я був у Казахстані з важливою місією. Я вам вже розповідав, що мав відвернути торнадо. Збігається навіть місце, де повинна була зародитися смертельна стихія – озеро Шайтан-коль!
Алік видає саме ту інформацію, яка мені зараз потрібна. Пасьянс починає складатися.
|< Пред. 294 295 296 297 298 След. >|