Сад божественних писень   ::   Сковорода Григорій Савович

Поміч подай скору!

Вздродися, моя славо!

Збав мене ти від напасті,

Смири, душе, тлінні страсті,

Дух вони шматують

I життя руйнують.

Петре, порятуй, молюся!



Пісня 30-та

Із цього давнього вipшa [301] :

Радість май із днів твoix, все-бо скоро cтapiє:

В одне літо з козлятка став кошлатий цап.



Осінь нам проходить, а весна пройшла,

Коза козля родить, як весна прийшла.

Ледве літо запало, а козля цапом стало,

Цап бородатий!

Ах, відкинем печалі! Biк короткотривалий!

Будь солодке, життя!

Хто журбу в утробі завжди був носив,

Той лежить у гpo6i и ніколи не жив.

Ах, утіхо і радість! О сердечная сладість!

Пряме ж ти, життя!

Не красне довгогою, та красне добротою,

Як пісня, життя!

Бог мій милосердии, я його люблю,

Бо то камінь твердий, сум любо терплю,

Він живий, не вмирає, бо жива з ним палає

I душа моя.

А кому він не служить, то нехай, бідний, тужить,

Бо то сирота!

Солодке бажаеш? Завидь усю вбий!

Ситий будь, чим маєш, i нічого не бійсь.

Плюнь на гробнії прахи й на дитячії страхи,

Смерть - не шкода, спокій.

Жив отак ув Афінах, жив отак в Палестині

Eniкyp - Христос [302] .

Складена в час відкриття Харківського нaмicництва [303] , коли я перебував в усамітненні в монастирі Сіннянському. Григорій Варсава Сковорода



МЕЛОДІЯ [311]

На образ зачаття пречистої Богоматері, що має під ногами коло світу, місяць, який змлюеться, i змя з яблуком своїм. Цей образ стоїть у Богословській школі у Xapкoвi.