Сад божественних писень   ::   Сковорода Григорій Савович

Бачить його зір смілий твій

При твоїм несплячім зорі,

І лист його не відпаде,

Не лист на нім буде пустий,

Облудно звабний, а скоро

Духовний плід весь приведе:

Bipy, мир, радість, покірністьтеж,

Й інше, що в ряді святім назвеш.

Ось він тобі: сам царів цар,

Цього народ святий просить.

Що може буть цього миліш?

Чи ж є Христу найліпший дар?

Перший це дар, що приносить

Пастир овечкам свят-святіш,

Скріпить на діло сам він оте,

Здовжить тобі життя так святе.



Пісня 28-ма

Про таємну в нутрі та вічну веселіть боголюбних сердець. Із цих зерен: «Веселість серця - життя чоловіку, а радування мужа - довгоденне». «Коли хто погубить душу свою заради мене, той спасе iї  [281] . «Яка ж користь людині, що здобуде ввесь cвiт, але душу свою занапастить?» [282] .

Возлети на небеса, у версальські хоч ліса [283] ,

Одягни одежу злотну,

Шапку царськую добротну,

Як у серці нуда, буде тобі біда.

Проживи хоч триста літ, проживи хоч цілий світ,

Що тобі те помагає,

Коли серденько ридає?

Як у сердці нуда, буде смерть i біда.

Хоч всю землю завоюй, над усім хоч зацарюй,

Що тo6i те помагає,

Коли вся душа ридає?

Як у серці нуда, буде підлість, біда.

Так, про місяць знать дарма, є там люди чи нема,

Кинь Коперников! сфери [284] ,

В серця свого глянь печери!

Глагол у нутрі твоім, веселий будеш з ним.

Бог найкращий астроном i найвищий економ.

Вічная натура [285] , мати,

Зайвини не може мати.

Що потрібно тобі, знайдеш лиш у co6i.