Слидство веде прокуратор (на украинском языке)   ::   Ячейкин Юрий

Нiхто б не здогадався тiсу митi, якi думки його нуртують.

У чомусь в'язнi були подiбнi. Обличчя овальнi. Очi у обох темнi. Гачконосi. Смаглявi. Однаковi на зрiст. От тiльки волосся у бiлого Iсуса було пряме, понизу хвилясте, а у чорного - скуйовдженою кучерявою шапкою. Та ще в обох - бороди, якi надто змiнюють обличчя.

- Германе, - сухо запитав Пiлат, - у нас в'язниця чи косметичний заклад?

- В'язниця, патроне! - засвiдчив Веселий Герман.

- Чому ж вони бiльше схожi на чепурунiв, анiж на пристойних в'язнiв?

- Прикрий недогляд, патроне.

- Слiд негайно виправити.

- Слухаюсь, патроне!

- Хто зробить?

- У нас с вiдмiнний фахiвець з тюремноу косметики. Розфарбус ум пики мати рiдна не впiзнас!

- Iм'я?

- Пантера, колишнiй легiонер.

- Знаю, славний був вояк.

- Та вiн i зараз...

- От що: перед тим, як Пантера вiзьметься до косметичних вправ, хай в'язнiв поголять. Щоб не лишилося й волосини нi на черепi, анi на щелепах. I брови зголити також.

- Слухаюсь, патроне!

- Решту зробиш сам. Без свiдкiв...

- Само собою, патроне!

- Про мене кажуть: Пiлат - жорстока людина. От я i мушу завтра бути таким, яким мене уявляють. Навiщо розчаровувати дурний натовп?

- Слушно, патроне!

А вночi в помешканнi Веселого Германа можна було б почути шепiт:

- Марфо, завтра зранку чекатимеш за Давидовими ворiтьми.

- Кого?

- Побачиш...

- А довго чекати?

- Поки дочекасшся...