Слидство веде прокуратор (на украинском языке)   ::   Ячейкин Юрий

Я обiцяю тобi це твердо!

- Любий Понтiю, коли вже в тобi прокинувся Сiвiллин дар, провiсти, коли оте чудо станеться? - жартiвливо проворкотiла Клавдiя Прокула.

- Про строки лiпше знас наш Герман!

- I навiть не я! - рiшуче заперечив рудий велет.

- Тодi хто ж у нас найлiпший фахiвець у пророкуваннi? - засмiявся Понтiй Пiлат.

- Кат Пантера, - у тон йому вiдповiв Веселий Герман, - вiн один знас, на який час виводять з ладу його кулацюри.

- А ти й не запитав?

- Як можна? Звичайно, запитав. Пантера гарантус щонайменше три доби, поки Iсус оговтасться. На бiльше гарантiй не дас, бо внутрiшнiх пошкоджень у Назарея нема.

- А що скажеш ти, моя люба?

- О, мiй Понтiю, ти досi не томишся пiдкорювати мене! Я знову тебе несамовито кохаю...

Коли пiзно уночi Веселий Герман нарештi повернувся до свого помешкання, вiн у власному лiжку намацав чуже тiло.

- Чого тобi? - сонним, але знайомим голосом озвалося тiло на його доторки.

- Марфо? Ти тут? Чому?

- А де менi бути?

- Я гадав, ти з ним пiшла...

- Дурненький ти, Германе! Навiщо вiн менi, коли ти не женеш?

Наступного дня в ррусалим важким кроком вступили двi тисячi легiонерiв, яких швидким маршем привiв Луцiй Галл. Грiзно бряжчала зброя. Пiдбитi бронзовими цвяхами пiдбори лунко гупали на брукiвцi, якою вимостив вулицi мiста цар Iрод Великий. Це були загартованi у нескiнченних вiйнах з парфянами вояки П'ятого сiрiйського легiону.