JК
Суперклей Христофора Тюлькина, або Вас викрито - здавайтесь! (на украинском языке) :: Костецкий Анатолий
Страница: 38 из 82-- Я його колись порятував вiд котячих пазурiв, от вiн i полюбив мене.
-- Ах, яка добра i чуйна людина! -- щебетали дiвчата за спиною в лейтенанта, коли вiн iшов до виходу з горобцем у руцi. -- А який симпатичний!
Цей щебет Яким Якович сором'язливо пропустив повз вуха i вийшов на площу. Зайшовши за велику чавунну тумбу для афiш, вiн натис горобцевi на дзьоба. Пташине черевце розкрилось, i лейтенант видобув з нього солiдну пачку грошей, пакет жувальної гумки й папiрець. Грошi й гумку вiн засунув назад, а папiрець почав старанно вивчати. Це було послання шефа суперагентовi -- адже горобця, тiльки-но Яким Якович вирушив у дорогу, вiдразу ж випустили. Вiн злiтав до шефа, -- на кордонi його вже не затримували, -- i ось повертався назад. Але перш нiж летiти до агента, вiн завернув до лейтенанта.
-- Так, так! -- кивав лейтенант, читаючи записку, в якiй було ось що:
Любий мiй племiнничок Женя!
Якщо ти менi привезеш трошки вишневого вареннячка, я дам тобi цукерку.
Цiлую в носик.
Твоя тiтонька.
Шифром Яким Якович володiв не гiрше вiд самого суперагента, тож невдовзi йому вдалося прочитати:
Суперагент Z-003!
Якщо дiстанеш клей, чекай пiдвищення в посадi.
Дiй обережно.
Твiй шеф.
"Хо-хо! -- посмiхнувся подумки лейтенант. -- Так уже й дiстав! Зачекай трошки, i сам зловишся разом з клеєм!" Вiн скатав папiрець у кульку, засунув його в горобине черевце i пiдкинув пташину вгору.
Роздiл восьмий
ДОКАЗIВ НЕМА...
-- Ах, яка добра i чуйна людина! -- щебетали дiвчата за спиною в лейтенанта, коли вiн iшов до виходу з горобцем у руцi. -- А який симпатичний!
Цей щебет Яким Якович сором'язливо пропустив повз вуха i вийшов на площу. Зайшовши за велику чавунну тумбу для афiш, вiн натис горобцевi на дзьоба. Пташине черевце розкрилось, i лейтенант видобув з нього солiдну пачку грошей, пакет жувальної гумки й папiрець. Грошi й гумку вiн засунув назад, а папiрець почав старанно вивчати. Це було послання шефа суперагентовi -- адже горобця, тiльки-но Яким Якович вирушив у дорогу, вiдразу ж випустили. Вiн злiтав до шефа, -- на кордонi його вже не затримували, -- i ось повертався назад. Але перш нiж летiти до агента, вiн завернув до лейтенанта.
-- Так, так! -- кивав лейтенант, читаючи записку, в якiй було ось що:
Любий мiй племiнничок Женя!
Якщо ти менi привезеш трошки вишневого вареннячка, я дам тобi цукерку.
Цiлую в носик.
Твоя тiтонька.
Шифром Яким Якович володiв не гiрше вiд самого суперагента, тож невдовзi йому вдалося прочитати:
Суперагент Z-003!
Якщо дiстанеш клей, чекай пiдвищення в посадi.
Дiй обережно.
Твiй шеф.
"Хо-хо! -- посмiхнувся подумки лейтенант. -- Так уже й дiстав! Зачекай трошки, i сам зловишся разом з клеєм!" Вiн скатав папiрець у кульку, засунув його в горобине черевце i пiдкинув пташину вгору.
Роздiл восьмий
ДОКАЗIВ НЕМА...