Суперклей Христофора Тюлькина, або Вас викрито - здавайтесь! (на украинском языке) :: Костецкий Анатолий
Страница:
50 из 82
-- Стiй! -- Друзi кинулись йому навздогiн. -- Ми ще не все тобi сказали!
-- Ну, що вам iще! -- невдоволено повернувся до них Бевзь.
-- А те, -- почали друзi в один голос, -- що твої дружочки ошукали тебе!.. -- I розказали, перебиваючи один одного, iсторiю з приймачем, яку пiдслухали в кущах.
-- Вигадали, мабуть, -- не дуже впевнено заперечив Сем, коли хлопцi скiнчили.
-- А ти сам спитай у них i побачиш, -- запропонував Васько.
-- I запитаю, -- пообiцяв Бевзь, -- неодмiнно запитаю! -- Вiн крутнувся на каблуках i побiг на площу.
Роздiл десятий
НЕСПОДIВАНЕ ЗНАЙОМСТВО
Можна тiльки уявити, який розпач охопив друзiв, коли й цього разу їм не пощастило повернути клей! Вони ще довго стояли мовчки, потiм Христофор зiтхнув i мовив:
-- Ех, коли б не тато!
-- А що тато? -- глянув на нього Васько.
-- Так вiн же замкнув мою лабораторiю.
-- А до чого тут вона?
-- До того, що зараз у нас, мабуть, був би в руках порятунок.
-- Щось я не дуже розумiю, -- Васько пильно дивився на друга: чи той, бува, не збожеволiв вiд розпачу?
-- Не зиркай так, зi мною все гаразд, -- перехопив його погляд Тюлькiн. -- Просто зараз у нас був би антиклей, тобто суперрозклеювач, який мiг би розклеювати будь-який клей. Я ось-ось мав завершити роботу над ним. Зосталося кiлька невеличких дослiдiв.
-- Справдi, не пощастило, -- зiтхнув Васько. -- Ну, добре, ходiмо до скверу, подумаємо, що його далi робити.
Незважаючи на сонячну погоду, майже всi лавки у скверi були порожнi.
|< Пред. 48 49 50 51 52 След. >|