Все - як насправди (на украинском языке) :: Костецкий Анатолий
Страница:
20 из 54
Але помщусь обов'язково -- iншим разом".
Дверi йому вiдчинила бабуся: вона вже повернулася з базару й готувала обiд. Тiльки-но Сергiй зiбрався повiдати їй про Вiтчину пiдступнiсть, як бабуся замахала на нього руками й приклала до рота палець.
-- Тсс! -- прошепотiла вона. -- Тихенько, Дiма ще спить.
Сергiй навшпиньки пройшов за бабусею на кухню i вже там розказав про Вiтку.
-- Не звертай уваги, -- заспокоїла його бабуся. -- Знiмай швиденько куртку, я зараз вiдмию! -- I вона з курточкою в руках поспiшила до ванної.
Тут хтось подзвонив у дверi, i Сергiй кинувся вiдчиняти.
На порозi стояв Олег.
-- Тсс! -- просичав до нього Сергiй так само, як i бабуся. -Проходь на кухню, тiльки тихо.
Вони вмостилися за кухонним столом, Олег вручив друговi свiй подарунок -- прекрасно видану книгу казок -- i поцiкавився:
-- А чого ви шепочете всi, хто там у вас?
-- Ходiм, побачиш, -- запропонував Сергiй, i вони тихцем заглянули до нього в кiмнату.
Там у крiслi безтурботно спав Дiма. Олег вiдразу побачив його, -це страшенно порадувало Сергiя!
-- Непогана лялька! Мабуть, закордонна.
-- Сам ти лялька! -- образився за Дiму Сергiй. -- Вiн справжнiй.
-- Кажи! -- не повiрив Олег, i не встиг Сергiй перепинити його, як той пiдскочив до крiсла i смикнув Дiму за бороду.
-- Ой! -- вереснув дiдок i, мов на пружинах, пiдлетiв у крiслi, сонно лупаючи своїми зеленавими оченятами. -- Ти чого причепився? Зараз я-ак врiжу! -- I вiн замахнувся на Олега своїм маленьким, сухим кулачком.
|< Пред. 18 19 20 21 22 След. >|