Все - як насправди (на украинском языке) :: Костецкий Анатолий
Страница:
54 из 54
--Пусте, -- вiдмахнувся лейтенант. -- Я тiльки виконав свiй службовий обов'язок!
Вiн потиснув руку щасливому батьковi i скочив у машину, яка тут же зiрвалася з мiсця.
-- Можна, я забiжу до тебе, коли вмиюся й трохи вiдпочину? -- тихо спитала в Сергiя Вiта.
-- Звичайно, можна! -- зрадiв Кудлик. -- Чого питаєш! Заходь, я чекатиму...
-- Ну от, -- усмiхнувся Олег, -- почалося!..
Що вiн мав на увазi, Сергiй не зрозумiв, але вiдчув: таки й справдi сьогоднi для нього почалося щось зовсiм-зовсiм нове i дуже-дуже приємне!
-- А Дiма де? -- здивувалася бабуся, коли побачила Сергiя самого.
-- Привiт передавав тобi, кланявся, -- сумно зiтхнув Сергiй. -Вiн пiшов до брата.
-- Ну, не сумуй, -- погладила його бабуся по головi. -- Може, вiн iще повернеться.
-- Обiцяв! -- з надiєю сказав Сергiй i пiшов до себе в кiмнату.
Там вiн сiв за стiл i, щоб якось розвiятись вiд безлiчi думок, узяв книгу, яку зараз тримаєте й ви, i почав читати.
Коли Сергiй перегорнув останню сторiнку, хтось подзвонив у дверi.. "Все -- як насправдi! " -- подумав Кудлик про казки i рвучко пiдхопився з мiсця, бо серце пiдказало йому: це дзвонить його однокласниця й сусiдка Вiкторiя Птурська -- найкраща дiвчинка в свiтi!
|< Пред. 50 51 52 53 54 >|