Все - як насправди (на украинском языке) :: Костецкий Анатолий
Страница:
5 из 54
-- Ажрозiчхався! Ну, нiчого, потерпи ще хвилинки три.
Сергiй хотiв щось сказати, пояснити, що чхав зовсiм не вiн, але язик наче прилип до пiднебiння i навiть не ворухнувся. А отой, хто чхав, iще трiшки пововтузився пiд Сергiєвим лiжком i затих.
"А може, менi почулося? -- подумав Сергiй, i вiд цiєї думки йому трохи полегшало. -- Таки справдi, мабуть, почулося. Хто ж там може бути? Зрозумiло -- нiкого! Ану, погляну!"
Вiн уже зовсiм бадьоро й смiливо пiдiйшов до лiжка, став навколiшки й зазирнув пiд нього.
Вiд того, що Сергiй побачив, у нього перехопило подих.
Там, пiд його лiжком, обхопивши руками колiна й пiдтягши їх до пiдборiддя, сидiв малесенький дiдок. Довга сива борода його лежала на пiдлозi, а маленькi зеленавi оченята кольору океанської хвилi -- як на фото з мамою й татом! -- дивилися просто на Сергiя!
-- Чого витрiщився! -- буркнув раптом дiдок хрипким голосочком. -Нема щоб сказати: "Будьте здоровi", як усi вихованi дiти кажуть, так вiн собi мовчить, ще й очi витрiщає! Фе, який нечема!
-- Пробачте! -- оговтався нарештi Сергiй, i йому зробилося соромно. -- То я так... з незвички... Будьте здоровi!
-- Ну от, iнша рiч, -- усмiхнувся дiдок. -- Спасибi тобi, хлопчику!
-- А... хто ви? -- наважився спитати Сергiй.
-- Дiма!
-- Який Дiма?
-- "Який, який"! -- передражнив дiдок. -- Просто Дiма -- i все!
-- Але ж _хто_ ви?
-- Я, по-моєму, сказав цiлком зрозумiло: _звичайний_ _Дiма_!
-- Ага, ясно: ваше iм'я -- Дiма.
|< Пред. 3 4 5 6 7 След. >|