Хочу литати ! (на украинском языке)   ::   Костецкий Анатолий

-- Ну, от що, -- мовив кiт, -- часу на теревенi нема -- своїх справ по горло! Просто хочу вас попередити: лiтати -- лiтайте, але стережiться дiда!

-- Якого дiда? -- здивовано спитала Наталка.

Та Корнелiй уже вистрибнув на лавку, з лавки -- на бильця альтанки, а потiм на гiлку дерева. Раптом, нiби щось пригадавши, повернувся до нас i кинув:

-- Наступної весни у вас буде новий сусiд -- от його й стережiться!

I кiт шугонув у кущi та помчав кудись у своїх котячих справах.

-- Ну й нiчка! -- мовив Борька, коли Корнелiй зник у гущавинi саду. -- Мало, що ми лiтаємо, то ще й коти розмовляють. Добре, коли б тiльки розмовляли, а то ще й залякують!

-- А може, все це нам здалося? -- обережно спитав я.

-- Де там здалося! -- вiдгукнувся Iгор. -- Я так себе ущипнув за вухо, коли побачив Корнелiя, -- мало вухо не вiдiрвав!

-- Хлопчики, -- перебила нас Наталка, -- а може, Корнелiй сказав правду? Хоча про нового сусiда я щось не второпала. Здається, в нашому провулку нiхто не збирається переїздити?

-- Та нiби нiхто, -- вiдказав Iгор, який завжди був у курсi всiх справ. -- Ну, добре, скоро й сонце встане. Гайда спати!

4

Все, про що я розповiв, сталося минулого травня, на початку канiкул.

Влiтку ми, зрозумiло, пороз'їжджалися: хто в пiонертабiр, хто в село до бабусi, тож i не лiтали майже. Самi подумайте: хiба цiкаво одному, без друзiв, лiтати?

Та ось канiкули непомiтно збiгли, i ми знову пiшли до школи.

Звичайно, тепер ми лiтали рiдше -- школа забирала чимало часу, та й вересневi ночi були прохолодними, а там i задощило. Добре, хоч Борька пiдучився.