Хочу литати ! (на украинском языке)   ::   Костецкий Анатолий

-- О, знов говориш! -- зрадiв я i намiрився був поцiлувати свого розбишаку, але вiн ухилився вiд поцiлунку.

-- Знайшов час для пестощiв! -- пробурмотiв Корнелiй невдоволено. -- Вдягайся швидше: може статися бiда!

-- Де? З ким? -- вигукнув я i, не гаючи й хвильки, почав надiвати сорочку й штанцi.

-- З Борисом! -- кинув Корнелiй i пояснив: -- Я тiльки-но вiд нього: все бачив та чув.

-- Що ж скоїлось, кажи швидше!

-- А те, що, поки ви балакали в альтанцi, Капiтон побував у Борьчиної мами й сказав їй, що бабуся важко захворiла й просить Бориса приїхати до неї ночувати. А сам побiг до трамвая, котрий iде в Святошино.

-- Наче в казцi про Червону Шапочку! -- вихопилося в мене.

-- Нема чого свої знання показувати, -- перебив мене Корнелiй. -Треба мчати до бабусi й рятувати Бориса. Цей Капiтон утричi гiрший за будь-якого вовка!

Я вже встиг одягнутись, i ми з Корнелiєм вистрибнули у вiкно, щоб не полохати батькiв.

-- Треба будь-що обiгнати дiда, -- мовив Корнелiй. -- На трамваї -- не встигнемо, на таксi -- грошей нема, доведеться летiти...

-- Як! То ти й лiтати вмiєш?!

-- Зрозумiло, вмiю.

Дивуватися було нiколи, тож я хутко прошепотiв свою пiсеньку i стрiмко злетiв у небо. Розплющивши очi, я побачив Корнелiя, котрий летiв лiворуч вiд мене.

-- Ну, тепер натискай на газ! -- кинув вiн i помчав уперед.

Я ледве наздогнав його -- i далi ми полетiли поруч.

-- Корнюсю, -- спитав я трохи згодом, -- а звiдки ти знаєш Капiтона?

-- Довга iсторiя, -- вiдмахнувся кiт.

-- А ти коротенько, поки летимо...